Божий сіяч газета Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ

Звучить у серці різдвяна музика

Щойно у моїй оселі побувала з веселою колядою і чудово змайстрованою «вифлеємською звіздою» наша парафіяльна молодь. Тому хочу ще раз оживити у пам’яті ці далекі, зворушливі і незабутні різдвяні спомини, які я написав ще в юному віці. Щиро дякую вам, що не забуваєте і надалі підтримуєте ці прекрасні наші традиції!

Село одягнулося у зимові шати. Вкрилися пухнастим килимом снігу вулиці, поля, річки, усе довкілля. Яким гарним стало село і особливо цього таємничого Святого вечора... Так уже склалося, що перед тим, як сісти до святвечірньої гостини, кожного року (хоч на пів години) виходжу надвір. Чомусь у цей час хочеться побути на самоті. Прагну увібрати в свою душу цю неповторну красу, почути мелодійне поскрипування снігу на морозі, поцілувати оздоблену сріблястим інеєм зелену гілочку ялини, милуватися сніжно-білими кучугурами-свічечками, що так контрастують з червоними кетягами замерзлої калини, вслухатися у радісні голоси першої коляди, серцем відчути цю дивовижну різдвяну музику, бентежну симфонію тихої святої ночі...

І лише після цього іду до вечері, щоби посмакувати пахучим борщем, варениками, кутею чи грибами. Потім будуть колядування-віншування, веселощі дітей, які стрибатимуть на розстеленій по долівці соломі. Удосвіта або ще вночі люди поспішатимуть на різдвяні богослужіння, щоби молитовно поєднатися і заспівати «З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог!» Згадуючи своє далеке дитинство, як нині, пам’ятаю бабусині слова-повчання: «У різдвяних відправах найважливішою є Свята Літургія, однак Велике Повечір’я теж має свою духовну вартість, особливо коли співають «З нами Бог, розумійте, народи! Тож дивися, поспішай до церкви, щоб не пропустити цього чудового різдвяного гімну».

Усе це буде згодом… А зараз, у цю зворушливу мить, хочу побути тут, щоби серед створеної Всевишнім чудової краси і первозданності зимової природи поговорити зі своїм Творцем, духовно приготуватися до величавого священнодійства, очистити душу і серце. Подякувати Йому за все подароване нам, грішним людям. Зрештою, за наш прихід у цей світ. Ми дуже рідко це робимо. Нам здається, що все так має бути. Все дуже просто, банально, але ж це не так. Господь дав цей великий дар саме нам, щоб ми жили, милувалися Його творіннями, цією красою, а потім, гідно виконавши свою життєву програму, знову повернулися до Нього. Адже Спаситель Сам сказав, що хоче, аби ми були там, де Він перебуває, тобто у Небі, в Царстві Небесному. А це для нас велика ласка, Божий привілей.

...Через кілька годин прийду до святого храму, стану перед престолом, на якому перебуваєш Ти, народжений Ісусе. О, яка це висока гідність і водночас - велика відповідальність. Перед іконостасом проказуватиму молитви, які будуть своєрідною «перепусткою» до Святилища. Там я повинен стати «гідно, стати побожно, щоб святе приношення у мирі приносити». Прошу Тебе, Господи, допоможи мені це й справді зробити належно. Допоможи позбутися гордині, самопохвали, вивищення, артистизму, які ще властиві і нам, священникам, які, на жаль, теж є недосконалими людьми. Я хочу зняти з себе оманливу вуаль амбіційності, тілесності, пристрасності, зарозумілості. Щоби перед служінням я не лише проказув молитву на омивання рук, а й «умив між невинними» не тільки свої руки, але й голову, серце, душу, цілого себе. Щоби зі мною і моїми парафіянами, з усіма людьми відбулася справжня «метанойя» (з грецької - щире покаяння, зміна нашого мислення, мовлення, способу життя, оновлення серця, очищення душі).

Прошу Тебе, Ісусе, за себе, за усіх тих, котрі цієї святої ночі також молитимуться у храмах, підуть з веселою колядою чи щедрівкою. Допоможи нам гідно підготувати «ясла» своїх сердець, щоби ці молитви-коляди були пахучим м’яким сіном, а не твердим і холодним залізяччям, яке ми байдуже і недбайливо постелимо Тобі. Вчини так, аби ми не проспали Твою Вифлеємську зорю, як ті давні ізраїльтяни, а щоб, як мудреці зі Сходу, побачивши її, принесли до Стаєнки свої щедрі дари. Щоб ми, як ті вифлеємці, не зачинили двері своїх заїздів, а відкрили їх широко і гостинно впустили до своїх осель-«стаєнок» веселих колядників, котрі, немов ці давні пастушки, звіщають нам радісну новину. Але найперше, щоб ми відкрили «двері» своїх сердець і прийняли до них народженого Ісуса.

Щоби вітер гріховного світу не заглушив цю величаву симфонію, яка кличе до віри, надії, любові й милосердя. Щоб ми, перефразовуючи видатну поетесу сучасності Ліну Костенко, не «знецінювали коштовне, не загубилися у юрбі», не поміняли подароване Тобою «неповторне на сто ерзаців у собі». Навчи нас, Боже, цінувати це і дякувати, як пише поетеса, за «небо в небі, за дитячий сміх. За те, що можу і за те, що мушу». Просвіти нас, Ісусе. своїм вифлеємським світлом, щоб і ми «нічим не осквернили душу».

Аби наша святкова молитва перетворилася в урочисту різдвяну музику, у якій не буде жодної фальшивої ноти. Хай вона стане мелодією - чистою і святою.

Нехай ця Йорданська вода, яку ми освятимо під час Господнього Богоявлення, буде, як сказано у Мирній ектенії Великого Водосвяття, на «очищення душ і тіл тим, хто з вірою черпає і причащається нею; щоб вона проганяла всякі підступи видимих і невидимих ворогів. Щоб Господь вислухав моління нас грішних і помилував нас!»

Сердечно вітаю вас з цим Святвечором і Різдвом Христовим! Нехай ці чудові слова пророка Ісаї «З нами Бог, розумійте, народи!», які увійшли до складу «Великого Повечір’я», допоможуть нам зрозуміти і відчути, що воістину Господь є завжди з нами і Він допоможе нам подолати усі труднощі й проблеми, які переживаємо сьогодні. Що нарешті закінчиться ця кровопролитна війна і запанує Божий мир на всій українській землі. Що наші захисники повернуться додому, до своїх родин, до мирної праці. Що усім світом подолаємо цю страшну пандемію коронавірусу, яка створює нам великі труднощі, навіює тривогу і страх, невпевненість і навіть відчай.

Благослови нас, Боже, щоби й сьогодні, у цей нелегкий для українського народу час, виповнювалися щастям і радістю наші світлиці. Щоб назавжди відійшли від нас, від нашої незалежної, соборної України всякі ворожі сили, запанували мир, злагода і єдність! Христос рождається! Славімо Його!

Щирі, можливо, не зовсім досконалі, слова цього вірша я написав під впливом Святого вечора, ще у ранній юності, однак бентежний спомин про нього, як і неповторну різдвяну музику, ношу завжди у своєму серці.