Божий сіяч газета Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ

Аби грянуло до нас всемогутнє слово з неба

До написання цих роздумів мене спонукала подія, яку передусім переживаємо ми, працівники редакції, хоча, безперечно, вона стосується і вас, вдумливих наших читачів. Цією подією є своєрідний ювілей, який відзначаємо у жовтні, коли рівно 25 років тому вийшов із друку перший номер газети «Божий сіяч». Не подумайте, що робитиму екскурс у нашу історію, згадуватиму певні етапи    становлення, хоча, звичайно, вони були нелегкими,    цікавими і плідними.

Інтерпретатори Божого Слова

У цих роздумах    говоритиму не лише про виховання людей за допомогою Божого Слова, яке міститься у Святому Письмі, у Святих Євангеліях, посланнях апостолів, але й про духовний вплив друкованого слова, зокрема релігійної преси, яка є дієвим засобом виховання людей, формування високої культури, духовності, шляхетності, орієнтиром, що вказує на правильний шлях людини до Бога, а отже, і до спасіння.

Релігійна преса є своєрідним інтерпретатором Божого слова, вчення святої Церкви. Я недаремно використав щодо релігійної газети чи проповіді священників термін «інтерпретатор», адже слово «інтерпретація» у перекладі з латинської означає «тлумачення», «пояснення», «роз'яснення». Часто при читанні Євангелія виникають труднощі з розумінням закладених у текстах цих святих книг глибоких думок і мудрих повчань.

Я не можу з певністю говорити про те, що ми, творці «Божого сіяча», достеменно тлумачимо Боже Слово – для цього є спеціально підготовлені фахівці, богослови, знавці Святого Письма. Однак ми намагаємося писати свої матеріали на основі Божого слова, проймаючись його глибоким змістом. Прагнемо вишукувати дивовижні перлини, уміло закладені у цій багатющій скарбниці, якою є Біблія. З покорою і смиренням стверджуємо, що через свою неміч і недосконалість не завжди нам це вдається, але намагаємося вдосконалювати працю над творенням часопису. І передусім просимо Бога, щоби Своєю благодаттю допоміг нам гідно й правдиво висвітлювати духовну і національну історію сьогодення.   

Боже Слово не повернеться порожнім

Пишучи на цю непросту тему, можемо взяти до уваги відому усім притчу про сіяча, яку Христос докладно пояснив на конкретних прикладах, використавши образ чотирьох категорій    ґрунту, тобто чотирьох категорій слухачів. У цьому зв’язку нерідко виникає запитання: до якої із цих категорій належать ті люди, які слухають проповіді священників, місіонерів? У який ґрунт ці проповідники засівають свої зерна? Чи дають вони добрі сходи в людських серцях? Це ж саме можемо сказати і про наш часопис. Звичайно, це залежить від якості цього «ґрунту» і водночас ­ від самих сіячів. Тобто які зерна засіваємо.   

Однак повірте, дорогі читачі, якщо навіть нам не завжди вдається знайти і засіяти добірні слова ­зерна у ваші душі, все одно вони з Божою допомогою дадуть свої, можливо, хоч і скромні плоди.         

Я не знаю, чи ви колись під час читання Святого Письма, або якоїсь релігійної книжки переживали відчуття духовного піднесення, радості, умиротворення. Чи впадало в серце бодай одне речення, навіть слово, яке спонукало вас замислитися над його глибоким змістом, сповненим Божою мудрістю. Мабуть, ви не все розуміли у цій чи іншій главі, вірші без фахового пояснення, відповідного коментаря, все ж ця коротка фраза або навіть одне слово залишили помітний слід. Саме про це пише пророк Ісая: «Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила й ростила та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, отак і моє слово, що виходить у мене з уст, не повертається до мене порожнім, але чинить те, що я хочу, довершує те, за чим я його вислав» (Іс. 55,10,11).

«Алхімія» духовного слова

Роздумуючи над цією темою, я згадав своє навчання на факультеті журналістики Львівського національного університету, коли доводилося багато читати, писати, працювати над словом, немов граніт, шліфувати його. Якось під час відвідування Тернопільської обласної бібліотеки я зустрівся з жінкою літнього віку, глибоко ерудованою,    яка, знаючи, де я навчаюся, завела розмову про велику силу слова, про те, як воно впливає на людську свідомість, на виховання, формування характеру, утвердження особистості. Вона порадила мені перелік книжок, які мені обов’язково потрібно прочитати. Серед них була і книга польського письменника Яна Парандовського, яка мала незвичайну назву: «Алхімія слова». До речі, з неї можна багато почерпнути тим творчим людям, які працюють зі словом. І особливо – з духовним словом. Але найбільше я був вражений тим, що ця інтелігентна пані не була працівницею читального залу, а… гардеробницею.

Слово – гостріше від меча

І нарешті, кілька штрихів щодо висловлювання святого апостола Павла про «гостріше від усякого меча» слово. Чому саме це Боже слово, яке «проходить аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця»? Очевидно, тому, що воно є дзеркалом, яке правдиво відображає внутрішній світ кожної людини, щоб вона по­справжньому глянула на себе, увійшла у таємничу сферу свого єства, у затемнені куточки серця, які вона не показує назовні, і освітила їх сяйвом Божого Слова. Саме це ми намагаємося робити своєю скромною працею протягом 25­ти років. Щоби й наші зерна, які ми черпаємо з багатющої Божої скарбниці Святого Письма, і засіваємо у ваші душі, потрапили у добрий ґрунт і дали рясні плоди.

Ці роздуми хочу закінчити ще однією цитатою зі Святого Письма, в якій    доступно і глибоко сказано про чудодійну силу Божого Слова:

«Тоді, як мирна тиша все повила, і ніч, поспішаючи, досягла половину свого бігу, Твоє всемогутнє слово з неба, з царських престолів... грянуло в осередок пропащої країни...» (Муд. 18, 14-15).

Нехай і в нашому випадку, тобто для всього українського народу, для його керманичів і поводирів це «всемогутнє Слово з неба гряне в осередок пропащої країни». Гряне для того, щоб, коли йдеться про Україну, вона з Божою допомогою пройшла всі випробування і стала високорозвинутою, культурною і духовною державою.

Номери: