Божий сіяч газета Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ

Щойно у моїй оселі побувала з веселою колядою і чудово змайстрованою «вифлеємською звіздою» наша парафіяльна молодь. Тому хочу ще раз оживити у пам’яті ці далекі, зворушливі і незабутні різдвяні спомини, які я написав ще в юному віці. Щиро дякую вам, що не забуваєте і надалі підтримуєте ці прекрасні наші традиції!

У розбурханому пристрастями і шаленою гонитвою за матеріальними благами світі усім хочеться відчути спокій і рівновагу, впевненість у завтрашньому дні. Хто захистить нас від бурі і шторму, що вирує у сучасному неспокійному світі?

Для чого змінювати цивілізацію, яка є людською спільнотою і має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці, культурі, спільні духовні цінності та ідеали. І взагалі, чи можливо змінити сформовану століттями цивілізацію? Для чого це потрібно робити?

Тема життя і смерті в усі часи турбувала уми і серця багатьох людей. Чимало вчених, древніх мудреців ставили це непросте для відповіді запитання: чи справді після фізичної смерті все зупиняється, наступає темрява і людина іде в небуття? А чи навпаки – людська душа продовжує своє життя в потойбічному світі.

До написання цих роздумів мене спонукала подія, яку передусім переживаємо ми, працівники редакції, хоча, безперечно, вона стосується і вас, вдумливих наших читачів. Цією подією є своєрідний ювілей, який відзначаємо у жовтні, коли рівно 25 років тому вийшов із друку перший номер газети «Божий сіяч». Не подумайте, що робитиму екскурс у нашу історію, згадуватиму певні етапи    становлення, хоча, звичайно, вони були нелегкими,    цікавими і плідними.