Божий сіяч газета Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ

Коли в домі пахне любов'ю

Що найбільше зближує родину? Спільні справи, захоплення, дозвілля, подорожі. Та чи не найбільше – спільна кухня. У кожному домі вона особлива, адже наповнена затишком, любов'ю, ніжністю та дбайливістю господині. Саме тут народжується чимало ідей, обговорюються та вирішуються проблеми. За горнятком кави чи чаю, смачним обідом чи святковим столом формується особлива аура, певні традиції родини.

Саме тому запрошуємо спільно творити нашу «Парафіяльну кухню», тим самим стаючи ближчим один до одного. Сподіваємося, що ви сердечно, хоча і віртуально, відкриєте двері своїх осель, розкажете цікаві історії із свого життя, поділитеся родинними рецептами. А першими гостинними господарями будуть отець Ігор Засійбіда та його дружина Світлана, що у Зарваниці на Теребовлянщині. Вибір не випадковий. Оскільки за вікном грудень, що в багатьох відразу асоціюється зі святом Миколая, а отже, різними смаколиками із запахом меду, кориці та інших прянощів. А пані Світлана випікає та майстерно декорує пряники і не лише для своїх дітлахів. Та про все за порядком...

Знаки долі

Їмость Світлана родом із мальовничого села Ценів, що на Козівщині. Там зростала, навчалася, пізнавала любов до Бога, яку прищеплювали батьки та вчителі рідної школи. У дівчини багато було захоплень, прагнень, мрій, але заповітна – стати фармацевтом. Вона хотіла приносити користь людям. Після закінчення школи вступила у Львів, на омріяний факультет, закінчивши його, працювала фармацевтом. Таким чином, перша мрія була реалізована.

Ще одним великим бажанням було стати педагогом. Професію вчителя української мови та літератури здобула у Тернопільському національному педагогічному університеті, адже дуже подобається робота з дітьми та рідна солов'їна мова.

Юнкою була активна у парафіяльному житті, часто відвідувала чудотворну Зарваницю. Завжди з охотою і великою любов’ю приходила на молитву до цього святого місця, щоби випросити у Богородиці доброї долі, здоров'я для рідних та щасливу працю. Під час однієї із всеукраїнських прощ познайомилася із семінаристом Ігорем, тому вважає, що ця зустріч у Зарваниці була знаковою. Адже зараз там їхнє родинне гніздо. Отець Ігор – нині адміністратор Марійського духовного центру. Щаслива сім'я виховує трійко красивих діток: двоє хлопчиків та дівчинку.

Як звабливо пахне медівник!...

З теплотою Світлана говорить про бабусю Надію, і як смачно пахне у неї домашня випічка, особливо медівник, що був і залишається невід'ємним атрибутом святкових гостин, неймовірними на смак, готує й інші страви. Саме вона прищепила внучці любов до кулінарії. Бабуся будь­яку роботу починає з молитви, і вчила цього Світлану.

Готувати любила і до заміжжя, але ставши дружиною і матір'ю, розвинула свій хист, особливо після народження дітей. Адже діти завжди хочуть не тільки корисного, але чогось смачненького і обов'язково красивого. Так і з'явилася ідея створення десертів. Оскільки освіти кондитера у неї не було, довелося вчитися в Інтернеті. Переглянула безліч різних відео, перечитала багато літератури з кулінарії, просила порад у досвідчених кондитерів. Проте зрозумілим і доступним все стало, коли почала готувати смаколики власноруч. Кондитерка каже, що зі всіма радо ділиться рецептами будь­якої випічки, нічого не приховує, адже і сама колись просила поради. Цінує, коли люди хочуть робити щось своїми руками, тому дуже рада, якщо змогла комусь у цьому допомогти. Головними її дегустаторами є члени сім‘ї, завжди прислухається до думок та побажань. Улюблений десерт родини – тірамісу. На день народження діти замовляють шоколадний тортик.

«Миколайчики» допомагають потребуючим

У різдвяний період традиційними є імбирно­медові пряники. Спільний розпис медяничків у дітей викликає велике задоволення. Їм дуже подобається розмальовувати різні фігури.

Особливе натхнення та задоволення отримує, коли є можливість своєю майстерністю долучитися до добрих справ. Щиро вдячна Комісії у справах молоді Тернопільсько­Зборівської архиєпархії за довіру. Була приємно здивована, коли вперше запросили долучитися до акції «Миколай про тебе не забуде». Погодилася, не задумуючись, хоча випікати і декорувати пряники доводилося вдень і вночі, щоби встигнути. Багато допомагає отець Ігор: і молитвою, і працею, і підтримкою. Усвідомлення, що комусь твоя робота принесла радість і задоволення – неоціненне.

Пані Світлана каже, що вдячна Богові за даровані таланти, а рідним – за підтримку та віру в неї. А ще тим безкорисливим людям, які завжди допомагають. Багато позитивних емоцій у неї не лише від творчого натхнення, яке вона вкладає у свої творіння, а й від того, що може посолодити урочисті події: «Завжди готую з молитвою і великою любов'ю. Адже десертами промовляє любов!»

І насамкінець – імбирні пряники

Спочатку замісити тісто: 165 г меду, 125 г масла, 100 г цукру, 500 г борошна, 2 ч. ложки соди, 2 яйця, 1 ч. ложка імбиру, 0,5 ч. ложки кориці, розкачати, вирізати формочками і випікати. Тим часом приготували глазур для покривання пряників: один білок (30 г збити зі 160­200 г цукрової пудри), нанести її на трохи охолоджені пряники і за бажанням декорувати на свій смак.

Номери: