Божий сіяч газета Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ

Преосвященні владики, Всесвітліші і Всечесніші отці, Преподобні брати і сестри у монашестві, любі брати    семінаристи, дорога родино вірних Тернопільсько­Зборівської архиєпархії та всієї нашої митрополії!

«З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог»

(Велике Повечір’я Різдва Христового).

Христос Рождається! Славіте Його!

У цю світосяйну різдвяну ніч линьмо думками до подорожі Марії та Йосифа в околиці Вифлеєма, де відбулося Різдво нашого Спасителя. Вони вирушили у цю мандрівку, щоби сповнити наказ цісаря Августа щодо перепису. Напевно, були свідомі можливих труднощів, небезпек чи невигод, які спіткали б їх у цьому місці непевності. Знали, що там не зможуть покластися на рідних, друзів чи знайомих. Опинилися серед чужих людей. Наша колядка описує ці випробування Святої Родини такими словами: «Пішли ген за місто у яскиню темну, Де Марія Діва клякнула на землю» (Коляда «Хто там по дорозі»). Розповідь євангелистів підтверджує їхні побоювання. Не знаходять місця в заїзді, усі їм відмовляють, сповняються їхні найгірші сподівання. Незважаючи на це, вони не тратять душевного спокою і рівноваги, знаючи що Господь є з ними, а вони сповнюють Його волю: «Се раба Господня, ­ стала говорити, ­ Хочу Твою волю, Господи, сповнити» (Коляда «Хто там по дорозі»). Марія і Йосиф засвідчують готовність віддатися Божій волі та готовність на втручання Бога у їхнє життя.

На перший погляд, Бог послуговується випадковими особами, які в той самий час є його посланцями: ангелами, пастушками, мудрецями. Саме вони стали свідками народження Його Сина та немовби асистують цьому народженню. Бог через них ніби хоче сказати: «Я маю набагато більше можливостей,    аніж ви можете собі уявити».

Навіть після народження Спасителя випробування для Марії та Йосифа не припиняються. Попереджений у сні ангелом, Йосиф бере Марію з Ісусом та вирушає до Єгипту (Мт. 2,14). Втеча в Єгипет стає для них новою непевністю, але одночасно шляхом спасіння, тому що Господь вустами ангела наказує Йосифу бути там, «доки я тобі не скажу» (Мт. 2,13). Бог є їхньою єдиною надією, а також і тим, хто поруч з ними у цій подорожі.

Дорогі у Христі! У рік, що минув, ми відчували багато страхів, були свідками неспокою, переживали за рідних та близьких людей. Наша тривога була наслідком непевності, пов’язаної з реаліями пандемії. Не раз доводилося чути нарікання на осіб, відповідальних за безпеку, чи на цілі інституції. Одночасно ми розуміли, що не маємо надійних засобів та гарантій, щоб убезпечити себе чи близьких нам людей від очевидних загроз. Але чи були ми готовими на несподіване втручання Бога в наше життя? Чи були готові не сподівано прийняти Божу допомогу від його неочікуваних посланців? А Марія та Йосиф були готовими! Вони були проповідниками надії.

Народженням Свого Сина у вифлеємській печері Бог нам хоче сказати найголовніше: «Я ­ поруч, я близько, я біля тебе». Ми завжди можемо розраховувати на Нього та Його поміч. Станьмо проповідниками не відчаю, а надії, не страху, а звитяги – бо Бог є з нами.

Дорогі брати і сестри! Сьогодні хочу єднатися з вашою парафіяльною спільнотою, щоби спільно заспівати гімн надії: «З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог» (Велике Повечір’я Різдва Христового). Протягом усієї історії спасіння Бог наближався до людини. Він став ближчим через слугу свого Мойсея, що був прообразом Месії, який має спасти людський рід. Він говорив через пророків, які звіщали майбутнє діяння Боже. Але ніколи Бог не наближався настільки до людини, як через народження Свого Єдинородного Сина. Господь наш Ісус Христос залишається найпереконливішим свідченням близькості Бога до кожного з нас.

Нехай Він стане по­справжньому близьким нам цієї різдвяної ночі. Нехай Він буде поруч з усіма, що страждають і зносять терпіння; поруч із нашими медиками, які підтримують хворих, даруючи полегшення своїми професійністю та співчуттям; поруч із воїнами, що охороняють наш спокій; поруч з усіма знедоленими воєнним лихоліттям; поруч з братами і сестрами, які силою обставин знаходяться на чужині; поруч з літніми та немічними особами, усіма, хто страждає та потребує Божої підтримки. Зичу вам веселих Різдвяних свят та проголошую правду про близькість Бога до людини, прославляючи новонародженого Ісуса нашою колядою: «Бог Предвічний народився, Прийшов днесь із небес, Щоб спасти люд свій весь І утішився». (Коляда «Бог Предвічний народився»).

Христос Рождається! Славіте Його!

+Василій СЕМЕНЮК,
архиєпископ і митрополит Тернопільсько­Зборівський