Божий сіяч газета Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ

Християнська етика в школі: шлях формування духовно багатої особистості

Світ, у якому живемо, – доволі строкатий. Суспільство зіткане з неординарних особистостей, які мають власні моральні цінності, погляди на буття, стиль поведінки. Жити гармонійно не завжди вдається. Сьогодні каменем спотикання стала християнська етика в школі.

Міністрерство Освіти і Науки скасувало Комісію з основ християнської етики. На захист функціонування навчального предмета стартував Всеукраїнський марафон за поширення курсу «Християнська етика». Активно дискутують батьки, вчителі, духовенство. Чи бути християнській етиці в школі цього року?

Християнська етика: від витоків до сьогодення

Запровадження християнської етики в школах розпочалося в 90­х роках минулого століття. Обласні ради рекомендували навчальним закладам скеровувати години варіативної складової навчального плану на вивчення основ християнської етики.

У 2005 році з ініціативи тодішнього президента Віктора Ющенка було анонсовано про обов’язковий курс «Християнська етика» та предмет «Етика віри». До роботи над програмою на базі МОН залучили представників Церкви.

У 2010 році в різних частинах країни уроки християнської етики скасували або значно скоротили їхню кількість.

Тривожним дзвінком стала ліквідація МОН Комісії з основ християнської етики в травні цього року. Згадана комісія затверджувала навчальні програми та посібники. Таке рішення може бути вагомим кроком на шляху вилучення предмета з навчально­виховного плану.

Тому серед свідомих християн поширилося занепокоєння. Глава УГКЦ Блаженніший Святослав оприлюднив лист­звернення «Майбутнє нашої Церкви, України і народу залежить від освіти та виховання наших дітей», де зазначив: «Ми глибоко стурбовані, що ці зміни можуть завдати шкоди якості та розвитку предметів світоглядного характеру в межах навчальних програм різних рівнів і, внаслідок цього, зведуть нанівець зусилля, спрямовані на цілісний розвиток дітей і молоді».

Україна – християнська країна

Найпоширеніша релігія в Україні – християнство. Понад 80% населення вважають себе послідовниками вчення Ісуса Христа.

Сьогодні Церква – це потужна інституція із сформованою системою управління, розвиненими духовними закладами, мережею монастирів та центрами доброчинності. Для прикладу, на Інтерактивній карті УГКЦ є понад 3000 об’єктів.

То чому ж християнська країна на теренах свої держави не може сповідувати власну релігію, не має права навчати дітей законів, за якими живе більше двох тисячоліть?

Пріоритети християнської етики

• Формування власного «Я». У підлітковому віці більшість хлопців і дівчат прагнуть спробувати життя на смак. Якщо не сформувати чітких меж дозволеності, наслідки можуть бути плачевними. У шкільній програмі не так багато предметів, на яких пояснюють шкоду алкоголю, тютюну, наркотичних речових. Також слід дати дитині розуміння поняття «гріх». Саме гріх криє в собі те, що шкодить людині та суспільству.

• Повноцінне виховання. Мета курсу «Християнська етика» – «формування в дітей та молоді високоморальних якостей, патріотичної та громадянської свідомості». Сакральне підґрунтя є невід’ємною складовою виховання. Дитина з малих літ має усвідомити дві важливі людські домінанти – душа й тіло. Кожна потребує свого. Будучи фізично сформованим, забезпеченим, але не маючи радості та спокою в душі, щасливим не будеш. Задоволення матеріальних потреб не веде до духовного багатства. На терезах життя важливо тримати рівновагу між матеріальними та духовними цінностями.

• Розуміння спільноти. Діти не можуть бути самі. Вони прагнуть друзів, активного спілкування. Групуються за інтересами. Частина все ж таки залишається окремо, на самоті, особливо це діти­інваліди, неповносправні, бідні. Такий неофіційний поділ завжди існував. Проте його можна нівелювати. Підлітки, у яких сформоване почуття поваги, не будуть вести себе зверхньо в ставленні до інших. Розуміння того, що в кожній людині живе Бог, – надзвичайно важливе.

• Ідеали, варті наслідування. У ХХІ столітті батьки втратили роль лідерів думок. Пріоритетними стали герої фільмів, персонажі телефонних ігор, блогери. Та не всі вони є хранителями моральних цінностей. Уроки християнської етики дають дитині можливість сформувати інше бачення. Христос – взірець досконалості. Саме Він є тим, на кого варто орієнтуватися. Бути чесним, добрим, ввічливим, пунктуальним не вчать у соціальних мережах та телевізійних шоу, проте можуть навчити на уроках християнської етики.

• Міцна родина – запорука незламного суспільства. Сім’я – гніздо любові. Про важливість інституту сім’ї неодноразово говорили Папа Франциск та світові лідери. Щасливі ті діти, які мають добрий приклад родини. А як бути тим, у кого неповноцінна сім’я або її взагалі немає? Хто має допомогти сформувати правильне розуміння подружжя та батьківства? Такі делікатні теми закладені в курс християнської етики. Якщо батьки не можуть дати дитині доброго прикладу та відповісти на запитання, що цікавлять, то це зробить вчитель християнської етики.

Жоден урок не присвячений темі вибору конфесії, не включає обрядів. Швидше навпаки «викладання предмета передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань інших людей; здатності до співжиття в полікультурному та поліконфесійному українському суспільстві». Курс християнської етики складений так, що не викликає протиріч із вченням жодної релігії.

Особистий досвід

Я мала щастя ходити до школи в той час, коли тільки запроваджували християнську етику. У стінах простої сільської школи діти весело співали «Це я, це ти, це ми будуємо спільноту». Складаючи з малих кулачків вежу в напрямку до неба, ми справді будували спільноту Божих дітей, яку згодом назвали «Марійською дружиною».

У школі був кабінет, де ми ніколи не бігали, не штовхалися, не галасували. Сюди приходили на молитву. Якщо не встигали зранку вдома, молилися в школі. Разом із вчителем християнської етики Гнатюк Надією Миколаївною виводили гаївки біля храму навесні та колядували взимку. Перші прощі теж були під проводом вчителя. До бібліотечки духовної літератури заглядали щотижня. Пам’ятаю уроки, які проводили для дівчат та хлопців окремо, готуючи нас, підлітків, до дорослого християнського життя. А ще безліч вивчених віршів та молитов, почутих притч та розповідей про милосердя, добрих справ та благих намірів. Усі мої спогади – безцінне сакральне джерело.

Сьогодні в мене підростає син. Серце тривожать думки: яким буде його навчання? Що винесе він зі стін альма­матері? Яку частинку його світу наповнять духовністю в навчальному закладі?

Я – за християнську етику в школі!