Божий сіяч газета Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ

За останні місяці через пандемію коронавірусу в житті світу відчувається наелектризоване відчуття страху. Для багатьох людей відсутність перевіреної інформації про вірус на початку епідемії породила чимало хвилювань, які переросли в паніку. Це почало стосуватися і церковного життя. Багато осіб через страх заразитися у храмі, перестали його відвідувати.

Страх приходить по-­різному. До декого – раптово й несподівано, добротним стусаном відчинивши двері й одразу змінивши звичне життя. До інших – тихо, майже непомітно, вповзаючи обережно і без зайвого шуму. Він може роздутися і заповнити собою весь життєвий простір, так, що несила дихати.

Світ, у якому живемо, – доволі строкатий. Суспільство зіткане з неординарних особистостей, які мають власні моральні цінності, погляди на буття, стиль поведінки. Жити гармонійно не завжди вдається. Сьогодні каменем спотикання стала християнська етика в школі.

Як бути сучасним ректором, які методи духовної формації та виклики і як їх долати на шляху покликання розповідає нинішній ректор семінарії о. Іван Римар.

Як бути сучасним ректором, які методи духовної формації та виклики і як їх долати на шляху покликання розповідає нинішній ректор семінарії о. Іван Римар.

Гортаєш стрічку в Фейсбуці – пробігають малюнки їмості Галини Іваніцької з Тернополя, які мимоволі зупиняють погляд не тільки обличчями милих ангелів, а й дивним підписом: «Ще один небожитель». Виявляється, жінка малює діток, яких… убили під час абортів.

Я прожив і пережив на цьому світі чимало, тому звертаюся до всіх у цей непростий час задуматися, чи ми правдиво живемо. Мені боляче від того, що ми, як християни, соромимося чи боїмося славити ім'я Боже, тобто вітатися одне з одним по­християнськи. Бо відразу за мурами церкви кажемо «добрий день». Цю традицію на нашу землю приніс комуністичний режим.